Історія Великобурлуччини. Григорій Савович Сковорода у Великому Бурлуку

Історія Великобурлуччини. Григорій Савович Сковорода у Великому Бурлуку 28 травня 2020

Григорій Савович Сковорода у Великому Бурлуку

Правити маєтком у Великому Бурлуку Яків Михайлович Донець-Захаржевський доручив управителю. Сам він жив то в Санкт-Петербурзі, то у Великому Бурлуку. Частим гостем Якова Михайловича у Великому Бурлуку був Григорій Савович Сковорода - великий український філософ і письменник.

З Яковом Михайловичем Донець-Захаржевським (або просто Захаржевським) Сковорода познайомився, певно, ще в часи свого викладання в Харківському колегіумі десь в 60-х роках XVIIІ ст., бо якраз тоді в цьому колегіумі навчався його племінник. А вже пізніше ця дружба міцніє під впливом зустрічей Якова Захаржевського з Михайлом Ковалінським у Петербурзі. А Ковалінський був улюбленим учнем і щирим другом Григорія Савовича, він же стане його першим біографом.

Яків Захаржевський був, як на той час, вельми культурною, освіченою людиною, дотримувався передових поглядів. Йому імпонувало прогресивне вчення сковороди, положення з якого він сам поділяв. З свого боку мислитель і письменник з повагою ставився до Захаржевського. Це підтверджується і листами Сковороди до Захаржевського і присвятою Сковороди Захаржевському свого вільного перекладу книги старогрецького філософа Плутарха «Про спокій душі». В своїй присвяті, до речі, Григорій Савович пише: «Прийміть милостиво від людини, яка осипана Вашими милостями і ласкою, маленький цей, як лепту, подарунок, маленьке люстерко вдячності».

Як видно з листів Г. С. Сковороди до різних осіб (опубліковані у виданні творів Г. С. Сковороди  в 2-х томах, 1962р.) мандрівний філософ і письменник неодноразово перебував у Великому Бурлуку влітку і взимку наприкінці 70-х і на початку 90-х XVIIІ століття. Помістя Захаржевського знаходилось на території нинішнього ремонтно-транспортного підприємства. Щоправда будівель часів Сковороди до наших часів не збереглося. Будинок з колонами було зведено на початку ХІХ століття. Тут же у Великому Бурлуку він написав ряд своїх відомих творів. Так, у присвяті М. Ковалінському свого філософського трактату «Спір архистратига Михайла з сатаною», написаного в 1783 році, автор зазначає: «Я цю книжечку почав у Бурлуках, закінчив в Бабаях». Пі віршем «Мій човен буревій хитає» із віршованого циклу «Сад божественних пісень» Сковорода підписує: «Складена 1785 року, вересень, 17 дня, в селі Великий Бурлук». Відомий також лист Сковороди до Г. І. Ковалінського, написаний ним із великого Бурлука 23 вересня 1788 р. А в недатованому листі до одного з своїх знайомих (якогось Олексія), написаному латинською мовою, Григорій сковорода запрошує на зустріч і повідомляє: «Бурлук від Гусинки приблизно … верст. Тут я тепер перебуваю»…

В своїх творах Сковорода різко засуджує негативні прояви суспільного життя того часу, особливо служителів церкви, облудність релігії. Свої матеріалістичні погляди, правда, з певним обмеженням, філософ вкладає і в своєму останньому творі: «Я цю книжечку написав в Бурлуці».

Не могла не приваблювати письменника бібліотека Захаржевських, в якій було зібрано багато творів, в тім числі й старовинні рукописи. Старі бур лучани згадували, що після розгрому помістя в 1919 році безліч книг валялося надворі, багато з них у товстих шкіряних оправах, селяни брали їх на підметки. Саме в Бурлуці тоді було знайдено полковником білої гвардії Ізенбеком дерев’яні дощечки видатної пам’ятки дохристиянської Русі так званої «Велесової книги». Можливо, тримав її в своїх руках і Григорій Сковорода.

В середині 70-х років ХХ ст. за власної ініціативи краєзнавець Паровай Ю.П. виготовив та встановив пам’ятний знак Г.С.Сковороді.